«Чобіток Зельмана» Олени Стяжкіної — це сучасна проза у формі родинної саги та глибокого роману пам’яті про війну, дитинство та голоси, які не встигли бути почутими. Цей роман — не лінійна історія, а внутрішній театр пам’яті. Тут минуле й теперішнє переплітаються, реальні люди стають майже ляльковими фігурами, а іронія й ніжність існують поруч із болем утрати. Це глибока, іронічна й водночас ніжна сага чоловіка, який, блукаючи лабіринтами пам’яті, намагається зібрати своїх рідних — живих і мертвих, усі прожиті десятиліття, образи й голоси — в єдиний внутрішній театр. Герої роману — водночас і реальні люди, і картонні чоловічки, яких оповідач вирізає з минулого, розфарбовує дешевими фарбами, розміщує в рамці й пускає в хід: Соломон, Христина Тимофіївна, Докія, Безрукий, Анна… Це роман про те, як війна переплітається з дитинством, а забуті родинні історії раптом вимагають бути почутими. Про те, як легко не встигнути запитати. І як важко — жити, коли відповідей більше не буде.