Леся Українка (1871–1913) — зірка першої величини на світовому літературному небосхилі. Її мистецькі ідеї, образи, сюжети глибоко закорінені в європейський культурний простір і тисячами ниток поєднують український дух з пошуками відповідей на засадничі питання буття індивіда й людства. Геніальна письменниця, використовуючи античні, біблійні, середньовічні мотиви.
У цьому виданні надруковано найвідоміші драматичні поеми Лесі Українки: «Одержиму» (1901), «На руїнах» (1904), «В катакомбах» (1905), «Кассандру» (1907), «Бояриню» (1910), «Оргію» (1913), а також драмуфеєрію «Лісова пісня» (1911). Названі тексти порушують вічні питання сенсу життя, зокрема проблему особистого та національного визволення, віри як передумови поступу, любові — основи людського єства, багатоликості зла. І відповіді читачі мають винаходити самі, адже культурні коди в Лесі Українки майстерно сховані за архітектонікою творів. Це сучасна література, бо описує те, що нам болить сьогодні й гоїть наші рани, спонукає до роздумів і вселяє надію.