За словами Вальтера Беньяміна, «писати історію – це надавати датам обличчя». Щоб уособити десятиліття брехтівських похмурих часів (1933–1943), філософиня та перекладачка Ханни Арендт Сільвія Куртін‑Денамі обрала три видатні постаті – жінок, єврейок і філософинь – чиє життя та думки були нерозривно пов’язані з потрясіннями їхньої епохи. Едіт Штайн, учениця Гуссерля та авторка книжки «Наука Хреста», загинула в Аушвіці у 1942 році. Ханна Арендт, учениця Гайдеґґера та Ясперса, авторка книжки «Айхман в Єрусалимі», захопилася історією та політикою з приходом Гітлера до влади. Сімона Вайль, авторка книжки «Сила тяжіння і благодать», мала запекло антиюдейські погляди, але водночас й сумніви на порозі лона Католицької церкви. Глибоко залучені в події свого часу, ці три видатні філософині ХХ століття намагалися осмислити його: аналізували фашизм, імперіалізм, антисемітизм і тоталітаризм, а також досліджували взаємозв’язок політики та релігії. Вони втілювали думку Ханни Арендт: «людина є тим, що вона переживає».

Сільвія Куртін-Денамі